Гватемала: кава з димком

Історія стверджує, що перше кавове зернятко впало в землю Гватемали у 1750 році.

В Центральну Америку арабіку завезли місіонери-єзуїти. Це був хіба що не єдиний їх добрий вчинок стосовно нещасних потомків майя.

Однак в ті часи вирощувати кавові дерева було нелегкою справою. Арабіка-мігрантка була примхливої, хворобливою і давала помірний врожай. Все, что могли зібрати отці-єзуїти, ледь-ледь задовольняло потреби ченців ордену. Хоча пили вони каву лише перед початком нічних молитов.

Але на щастя, наприкінці XIX століття у справу втрутилась комерцію. На кавовий бізнес звернула увагу влада, і він – розквіт, сягаючи 40% економіки країни. Сьогодні кожний третій мешканець країни працює на кавових плантаціях.

Більшу частину гватемальської арабіки закуповують гурмани з США. І це зрозуміло: її багатий, насичений смак високо цінуюється спеціалістами за безліч тонів – від фруктів і прянощей до шоколаду. Дегустатори називають її “кава з димком” я відчутний димний присмак, якого надає їй вулканічний ґрунт.

Найдавніші плантації країни розташовані на схилах вулкану Антігуа. Тут кава відкрита всім вітрам та часто змушена переживати холодні ночі. І хоч врожай зовсім невеликий, цей сорт вважається найкращим. Спеціалісти цінують його за димний присмак, яскраві шоколадні ноти.

Ще один відомий сорт – Атітлан. Він відрізняється горіховим присмаком з солодкуватим карамельним відтінком. Плантації розташовані на березі озера, якому майя подарували величне ім’я  – Атітлан, тобто “Місце, де райдуга набуває кольорів”.

Гватемальська арабіка відома всьому світові, тому майже весь зібраний врожай експортується за межі країни. Проте пересічні гватемальці не часто можуть дозволити собі смачну, але надто дорогу місцеву каву: половина населення країни потерпає від бідності.

Скуштувати гватемальську “каву з димком”  можна в “Каффі” на Майдані і в “Театрі кави” на Подолі, або замовити каву в зернах в нашому інтернет-магазині.