Кавові історії: Аравійські пристрасті навколо горнятка

Кава підкорила Аравію у  XV сторіччі. На галасливі східні базари каравани з Африки привозили мішки з кавовим зерном, а купці-бедуїни навчали, як правильно готувати з них кавовий напій. Аби взяти за товар більше, купці обіцяли, що “всі, хто п’є каву, обов’язково мають потрапити до раю”. І реклама спрацьовувала. До того ж кава була ароматною, приємно бадьорила, отож здатна була примирити із забороною на хмільні напої.

Розмови над горнятком кави

Незабаром на вулицях східних містечок можна було почути барабанний дріб “махмас аль кава” – таким чином правовірних закликали до кав’ярень.  Облаштованих з комфортом, на просторих верандах, або в невеличких двориках з фонтанами, де можна було приємно перепочити серед перських килимів та подушок. А також точити неспішні балачки – цікаві, приємні, а часом і крамольні та волелюбні. Саме у кав’ярнях можна було перетерти на гострі політичні теми, або влаштувати нелегальне зібрання (під виглядом відпочинку у колі друзів). Іноді кафеджі запрошував заради гостей дервішів-суфіїв, які навчали притчами.  Або, пропонуючи разом з кавою кальян, сам розповідав цікаві казки, привезені купцями з далеких подорожей.

Любов і ненависть до кави

Незабаром байдужих до напою “чорному, як ніч, і гарячому, як кохання” не лишилося. Навколо кави вирували пристрасті – або палка любов, або така ж пристрасна ненависть.

Ортодокси вважали кав’ярні місцями непристойними, а каву – напоєм, що затьмарює розум, як і вино. Мовляв, приємні розмови за горнятком кави полонили правовірних. І насолоджуючись, мусульмани забули про земні обов’язки.

Так Оттоманська імперія оголосила каву поза законом. При султані Магомеді IV кав’ярні заборонили. А тих, кого ловили за “непристойною розвагою”, страчували в моторошний спосіб: зашивали у мішок з-під кавового зерня та кидали у море.  Або відрізали язика, щоб той надалі не зраджував хазяїна.

Помилуваний!

Але… люди все одно пили каву. І Султан Сулейман III, який і сам відчував слабкість до ароматного напою, нарешті скасував жахливий закон. Мовляв, в Корані ніде не згадується про каву, а значить, пити її не заборонено. Так кава стала напоєм всіх ісламських країн, а турецькі посланці познайомили з нею Європу.

В “Театрі кави” на Подолі ми також готуємо каву по-східному, в джезві, на піску. Який з сортів найкращої арабіки світу вам більше смакує? 😉