Додати відгук

Какое ваше полное имя?
Какой ваш адрес электронной почты?
Что вы о нас думаете?

провулок Тараса Шевченка, 3
(044) 270-65-05

Пн: з 11:00 до 21:00 Вт - Пт: з 10:00 до 21:00 Сб - Нед: з 10:00 до 21:00

вул. Григорія Сковороди, 5
(044) 425-38-45

Пн: з 11:00 до 21:00 Вт - Пт: з 09:00 до 21:00 Сб - Нед: з 10:00 до 21:00

провулок Тараса Шевченка, 3
(044) 270-65-05

Пн: з 11:00 до 21:00 Вт - Пт: з 10:00 до 21:00 Сб - Нед: з 10:00 до 21:00

вул. Григорія Сковороди, 5
(044) 425-38-45

Пн: з 11:00 до 21:00 Вт - Пт: з 09:00 до 21:00 Сб - Нед: з 10:00 до 21:00

Кавові легенди: Кава при дворі Короля-Сонця

У Франції любов до кави розквітла під час царювання короля-сонця, Людовика XIV.

Як повідомляє історія, чудернацький напій запропонували Людовику XIV десь у 1664 році. Сонцеподібний король скуштував каву і схвалив її існування свої високим наказом.  З тих пір напій регулярно подавали до обіду в Луврі. Проте вся Франція, навіть придворні аристократи, мало що відали про дивовижні властивості турецького напою.

Ситуацію виправив (хоча й ненавмисне) Сулейман Мустафа, дипломат з Туреччини. Звісно, посланець не планував рекламної кампанії, а переслідував лише політичну мету. Але він перебував у Франції близько року. І весь цей час запрошував до обіду впливових придворних, пригощаючи міцною, ароматною, звареною за усіма турецькими звичаями, кавою. Як дипломат Сулейман Мустафа успіху не домігся, але закоханість в каву пустила в серцях французів глибоке коріння..

Пройшло зовсім трохи часу, і весь Лувр божеволів від заморського напою. Придворний етикет тепер вимагав появи кави на всіх світських збіговиськах.  Щоправда, дозволити собі горнятко “напою життя” мали можливість лише аристократи.

А звичайний люд був змушений задовольнитись сумнівним за якістю напоєм, який розносили торговці-вірмени, перевдягнені під турків. Вони ходили по вулицях з пічкою на плечах і кавником на шиї. І браку охочих спробувати “турецького напою” не було.

Читайте також:

Кавові історії: Кафешнуфлерс проти кафеклатч

Кавова географія: Більше трьох не наливати

Кавові історії: Чай проти кави – прикрий програш

Складно сьогодні уявити Туманний Альбіон без традиційної чашки чаю. Але першим та пристрасним коханням британців була  кава. Англійців й досі тішить той факт, що перші кавʼярні відкрили тут раніше, ніж у  Франції.

Освіта за ціною горнятка кави

Щойно з’явившись, кавові будиночки почали рости у Лондоні, як гриби. Особливою популярністю користувались “однопенсові університети” (кав’ярні при навчальних закладах): саме стільки там коштувала чашка кави, за якою можна було дізнатися всі новини міста та задешево отримати “нові знання”.

В ці “університети” заходили не лише студенти, але й пересічні мешканці кварталу. Щоправда, виключно чоловіки. Жінок до кавових будинків, як і у справжні університети, у той час не пускали. Отож чоловіки надовго полишали сімейні гніздечка, сподіваючись отримати довгоочікувану свободу.  І нарешті терпіння жінок гучно луснуло. 😉

Петиція проти кави

У 1674 році  жінки лондонських “блудних чоловіків” подали королю “Жіночу петицію проти кави”, де жалілись, що кавові доми відволікають чоловіків від домашніх і… подружніх обов’язків.  Вони вимагали заборонити каву, “цю мерзенну, смердючу, риготну бурду, від вживання якої  чоловіки стали такі ж безплідні, як пустеля, де ці ненависні зерна зростають”.

Чи куштували дами сам напій, чи просто бажали повернути таким чином чоловіків у сім’ю, не відомо. Але Карл II почув жіночі благання і у 1675 році спробував заборонити кавові доми. У відповідь він отримав такий шалений опір, що змушений був визнати, що погарячкував.

Через якесь сторіччя вся Англія буде шаленіти не від кави, а від чаю. Але це вже зовсім інша історія.

Читайте також:

Кавова церемонія: Сім прянощів Магрибу

Кавові історії: Спокуса для папського посланця

Кавова церемонія: Як зварити каву на бедуїнський кшталт

 

На початку XVII сторіччя Найсвітліша республіка (la Serenissime –  так називали Венецію у середньовіччя) спробувала відновити втрачену могутність. Репутація великої торгової держави була знищена тривалими війнами з Османською імперією. І підтоптана пройдисвітами португальцями, які запропонували світу нові морські шляхи.

Венеціанці звернулися до перевірених торгових партнерів і  вирішили поставити на каву. Аравійська диковина вже причарувала країни Сходу, але у Європі про неї знали лише мандрівники.

Таємничий вантаж

І ось у 1615 році до  Найсвітлішої прибув перший вантаж із єменського Мока.  Важкі мішки були доправлені до палацу дожа.  Купці розхвалювали дивні властивості “кахве” – заколисувати біль, повертати втрачені сили і проганяти сон. Проте ніхто не знав, як правильно готувати ці чудернацькі зелені зерна.

Нарешті вирішили приготувати настій. А згодом ухвалили використовувати “арабське вино” як рідкісні, надзвичайно дорогі та сильнодійні ліки. Проте, як і інші ліки, зовсім несмачні. 🙂

З того часу венеційці замовляли в Моці зелені зерна кави невеличкими партіями – виключно з лікувальною метою.

Одного разу вантаж з кавою потрапив у сильний шторм і весь вимок. Коштовні зерна запліснявіли. Аби хоч якось врятувати вантаж (та гроші), купці  спробували підсмажити боби. Результат виявився неймовірним! І незабаром охочих скуштувати ароматний напій з нового “арабського зілля” значно побільшало.

Інтриги магометан?

Незабаром кава, разом із звичкою заварювати каву у турці та пити з невеличких горняток, дісталася до Риму.

Популярність нового напою неабияк налякала католицьких патерів. Вони побоювались, що мода на чорний, як ніч, напій приверне вірних католиків до “нечестивої магометанської віри”. Засуджуючи нову пристрасть, вони називали каву “диявольським зіллям”. Схвильовані пастирі звернулись до  Климента VIII з проханням заборонити каву.

Проте Папа Римський вирішив спробувати каву сам – і вона припала йому до смаку. За легендою, скуштувавши не одне горнятко ароматної кави, Папа нарешті мовив: «Цей диявольський напій такий смачний… що ми маємо ошукати диявола і благословити його”.

Отож замість заборонити, Климент VIII каву благословив.

Запрошуємо і вас на горнятко благословенного напою – до “Каффи” на Майдані (пер. Шевченка, 3) або“Театру кави” на вулиці Сковороди, 5.

Читайте також у нашому блозі:

Фермерська арабіка Конго Ківу: несподівана знахідка

Кавові історії: Спокуса для папського посланця

Кавові історії: Аравійські пристрасті навколо горнятка

Десерти світу: Паштейш – кулінарне диво Португалії

Конголезька кава – один з нових та рідкісних сортів на світовому ринку, хоча смак її вважається вишуканим та високо цінується експертами. Рідкісність її пояснюється тривалими війнами та міжусобицями, які принесли до країни город та злидні. Неймовірно багата, з великими запасами алмазів, золота, міді, нафти й газу, Конго раптом виявилась найбіднішою країною на Чорному континенті.

Багата, але не вільна. Вільна, але не спокійна

Можливо, колись, за часів ефіопського пастуха Калді, і у Конго росли дикі кавові дерева. Звідси в XVI сторіччі португальські пірати вивозили чорношкірих рабів, могутніх, але з мирною вдачею. А наприкінці XIX сторіччя тут  зійшов на берег французький капітан та мандрівник Пʼєр де Бразза. Він заснував Браззавіль. Це місто і досі є столицею нинішнього Конго.

Завдяки дипломатичному таланту де Бразза більшість місцевих племен добровільно перейшла під протекторат Франції. Конго стала французькою колонією, а після другої світової – автономною республікою у складі Франції.

Проте, незважаючи на поступки французів, у 1960-му конголезці проголосили незалежність. Закрутився калейдоскоп з президентів і партій, які скидались та призначались кожні 2-3 роки, балансуючи між соціалізмом (за часів існування СРСР) і ліберальними реформами.

Але і за французів, і за  “соціалізму”  кава росла, приносила плоди і  потрапляла на світовий ринок. Після націоналізації кавові плантації навіть давали непоганий врожай, а кава була гарної якості.

Проте у 1997 році реформам настав кінець.  В країні вибухнула міжусобна війна між прибічниками і племенами можливих кандидатів у президенти. А з війною прийшли злидні та голод, що забрали з собой мільйони людських життів.

Мир прийшов  за “підтримки” армії Анголи, яка й посадила у крісло наступного очільника країни. Добро на експорт нафти, цукрової тростини, какао і тютюну, а головне, вишуканого сорту кави, знову було дано.

Фермерська кава Конго

Сьогодні каву вирощують у невеличких фермерськмх господарствах, виключно дідівським способом (без добрив, хімікатів та машин), і збирають вручну. Саме завдяки простому господарству на конголезьку органічну арабіку існує високий попит. А каву, яку вирощують на берегах гірського озера Ківу, відрізняє яскравий, гармонійний і насичений смак. Експерти цінують цей сорт за пікантні нотки прянощів і терпкого тютюну.

Рідкісний сорт Конго Ківу чудово смакує звареним у джезві на піску або у гейзерній кавоварці. Спробувати напій з Конго Ківу можна в кав’ярнях “Каффа”. Або замовити каву в зернах в нашому інтернет-магазині.

Читайте також у нашому блозі:

Кава Ефіопія: прапрабабуся арабіки

Індонезія Балі: кава з присмаком віскі

Кавові історії: Спокуса для папського посланця

Kaffa

«Каффа» — это бренд, который объединяет небольшую сеть киевских кофеен.

kaffa
переулок Тараса Шевченко, 3 (044) 270-65-05
ул. Григория Сковороды, 5 (044) 425-38-45