Додати відгук

Какое ваше полное имя?
Какой ваш адрес электронной почты?
Что вы о нас думаете?

провулок Тараса Шевченка, 3
(044) 270-65-05

Пн: з 11:00 до 21:00 Вт - Пт: з 10:00 до 21:00 Сб - Нед: з 10:00 до 21:00

вул. Григорія Сковороди, 5
(044) 425-38-45

Пн: з 11:00 до 21:00 Вт - Пт: з 09:00 до 21:00 Сб - Нед: з 10:00 до 21:00

провулок Тараса Шевченка, 3
(044) 270-65-05

Пн: з 11:00 до 21:00 Вт - Пт: з 10:00 до 21:00 Сб - Нед: з 10:00 до 21:00

вул. Григорія Сковороди, 5
(044) 425-38-45

Пн: з 11:00 до 21:00 Вт - Пт: з 09:00 до 21:00 Сб - Нед: з 10:00 до 21:00

Кавові легенди: Кульчицький, Відень і турецький обоз

Одною з найвідоміших та найпопулярніших легенд про каву вважається історія про нашого співвітчизника Юрія  Кульчицького, який врятував Відень і навернув його до кави.

Облога Відня

У 1683 році османське військо, яке очолив візир Мустафа-паша, взяло в облогу Відень. Турки оголосили “священну війну невірним”.

Становище віденців було критичним: маленький гарнізон, старі оборонні споруди. Серед населення поширювалась паніка. Містяни охрестили страшного супротивника Чорним або Жахливим Мустафою.

Облога Відня тривала два місяці. Гарнізону і городянам вже ввижався голод. Сили захисників вичерпувались.  На допомогу прямували союзні війська польського короля Яна Собеського і Карла, герцога Лотарингії. Проте потрібен був зв’язковий.  Хоробрий, зухвалий і здатний пройти серед ворогів як удома.

Запорожець чи серб?

І такий розвідник знайшовся. Це виявився 23-річний перекладач короля, Юрій (Георг) Кульчицкий, дрібний шляхтич родом із Самбора.

Подейкують, Кульчицький походив з православних запорожців і мав нещастя потрапити в полон до турків. В османській неволі він прожив кілька років, вивчив мову, вільно розмовляв турецькою і добре знав звичаї цього народу.  Деякі дослідники заеречують: мовляв, герой віденської облоги був етнічним сербом, ніколи не козакував і в полоні не бував. Але мав виняткові здібності до мов: вмів балакати на п’яти, як мінімум.

Як там не було, молодий перекладач блискуче виконав складне завдання. Перевдягнутий у торговця виноградом, разом зі слугою-сербом він пройшов через табір османів. І передав листи від Собеського і Карлу, і зневіреним захисникам.

Віденці передумали капітулювати. А військо польське разом з лотарингцями прорвали облогу. Відень був вільний.

Кульчицькому обіцяли нагороду із покинутого турками обозу. На здивування переможців, той взяв лише 50 мішків кавових зерен, з якими європейці не знали, що робити. А він знал.

Під синьою пляшкою

Кульчицький випросив дозволу влаштувати у Відні кав’ярню. Кав’ярня “Під синьою пляшкою” відчинила свої двері у 1687 році.

Щоправда, віденцям не дуже смакувала гірка кава.  Тоді Кульчицький придумав проціджувати напій, додавати  молоко і підсолоджувати напій медом. А коли він додав до кави рогалик, схожий на турецький півмісяць, віденці з радістю стали зазирати у кав’ярню, аби знищити ненависний символ під духмяний напій.

Читайте також:

Кавові легенди: Кава при дворі Короля-Сонця

Кавові історії: Кафешнуфлерс проти кафеклатч

Кавова географія: Більше трьох не наливати

Германія обожнює каву. Ця пристрасть нараховує кілька сторіч. Ще від початку XVIII століття африканська диковина виявилась популярнішою за чай, оскільки коштувала хазяйновитим німцям набагато дешевше.

В містах і містечках стали з’являтися кав’ярні, які, на відміну від кавових домів Британії, відкрили двері не лише чоловікам, але й представницям прекрасної статі. Кафе називали “кренцхен” – «коло осіб», оскільки  товариські германці приходили сюди за новинами.

Тут із “копхен“, горняток без ручок (які були вдвічі більші за арабські) поважні бюргери, прості містяни й червонощокі матрони пили каву з вершками. На блюдечках їм подавали товсті шматки пирога. В кренцхен грали в карти, слухали музику. І, можливо, обговорювали політику влади  ;).

Кав’ярні стали настільки популярними, що у 1777 році Фрідріх Великий вирішив, що кава має належати  лише благородним.

“Винюхувачі” йдуть на запах

Король видав вердикт, який забороняв простим людям насолоджуватись напоєм. Обсмажувати кавові зерна відтепер могли лише обрані.

Слідкувати за виконанням наказу найняли кавових шпигунів. Країну заполонили винюхувачі – “кафешнуфлерс”. Вони були зобов’язані за ароматом знаходити тих, хто порушив королівську заборону. А також підслуховувати, хто серед народу невдоволений волею володаря.

Але каву обсмажували, варили і таємно нею насолоджувались. Вже ніщо не могло завадити всенародній любові до кави.

Дами вибирають з вершками… і плітками

Через кілька десятиріч з’явилась нова приємна традиція – жіночі посиденьки за кавою. Дами зустрічались після обіду і називали свої зібрання  “кафекренсхен“, «коло аматорів кави». Проте чоловіки щиро вважали, що їх дружини збираються, аби обмінятися свіжими плітками. Тому перехрестили любительок кави у “кафеклатч“, кавових пліткарок.

Як і тоді, сьогодні в Германії зазвичай п’ють каву з вершками. І обов’язково у супроводі свіжої випічки та інших смаколиків.

Читайте також:

Кавова географія: Більше трьох не наливати

Кавові історії: Чай проти кави – прикрий програш

Кавова церемонія: Сім прянощів Магрибу

Африканська кава  прийшлася мешканцям Близького Сходу до смаку.  Її обожнюють в Ємені, люблять в Туреччині, цінують у Марокко, Ірані та Тунісі.

Зібрання чоловіків

Іранці надають перевагу чаєві, але й каву тут також люблять. Вона об’єднує чоловіків: іранцям подобається збиратися у кав’ярнях, спілкуватися з друзями, слухати новини, дивитись спортивні трансляції. Часто вони також приходять за порадою до господаря кав’ярні – його думку завжди цінують.

А якщо порада  потрібна так терміново, що треба зазирнути до кав’ярні під час прогулянки з дружиною, вона має залишитися за дверми. І жіночка терпляче очікує благовірного на вулиці, доки чоловік із друзями вирішує всі нагальні питання.

Несправедливо, але факт. У Великій Британії 17 сторіччя схожа кавова дискримінація породила “Жіночу петицію проти кави”.  І хоча тоді в ній дами затаврували в ній наш улюблений напій як причину чоловічого безсилля, сьогодні жінки проводять вдвічі більше часу, аніж представники протилежної статі.

Не більше трьох

В іранських кав’ярнях  існує приємна традиція: господар готує каву з прянощами і пригощає всіх без винятку гостей. Напій нічого не коштує присутнім, але зварений він за смаком кафеджи, а відмовитися від нього неможливо, навіть якщо він вам зовсім не смакує.

До того ж кави (навіть купленої за власні кревні) не прийнято випивати більше трьох горняток. А попросити четверту – взагалі неприйнятно, поганий тон.

Читайте також:

Кавові історії: Чай проти кави –  прикрий програш

Калді, Каффа та кози

Кава Ефіопія: прапрабабуся арабіки

 

Хоча Великобританія познайомилась з кавою раніше іншої Європи, а також раніше інших країн відкрила  двері кавових домів, стосунки Туманного Альбіону з ароматним напоєм склалися непересічні.

Жінки проти кави?

Пам’ятаєте “Жіночу петицію проти кави“, де заміжні британки молили короля Карла II закрити кавові доми і заборонити каву. Цей напій, з їхньої точки зору,  відволікав чоловіків від подружніх обов’язків.

Чоловіки ж, які тікали до кав’ярень від власних жінок (оскільки осіб слабкої статі до цих закладів не допускали), навіть написали “Відповідь чоловіків на жіночу петицію”. Проте король все ж спробував заборонити у  1675 році Кавові будиночки. І щиро обурені підданці змусили його відмовитися від такої ідеї

Нічого зайвого, лише бізнес

Минуло лише сторіччя, и англійці зреклися кави. І все завдяки зусиллям однієї торгової компанії,яка поставила на чай.

Чай з Китаю поставляла Ост-Индійська компанія – найбільший і єдиний постачальник колоніальних товарів на ринок Британії. Саме вона домоглася такого зниження податків на чай у 1784 році, що китайський напій зміг конкурувати з пивом та елем. І британці залюбки відмовились від дорогоцінної кави.

Так одна-єдина компанія примусила суцільну націю пити те, що їй було вигідно.

Сьогодні, мешканці Великої Британії не відмовляються від кави. Але полюбляють її пити на особливий манер Який? Читайте в нашому блозі: Кавова церемонія по-британськи.

Читайте також:

Кавова церемонія: Як зварити каву на бедуїнський кшталт

Кавова церемонія: Сім прянощів Магрибу

П’єтро делла Валле, неофіційний посланець Ватикану, півжиття провів у мандрах. Пізніше Жуль Верн скаже про нього, що той був першим в історії справжнім туристом, що мандрував з “чистої цікавості”.  Італійський дипломат відвідував східні країни не з наказу папи і не заради  зиску, а виключно… з лікувальною метою.

Справа в тому, що відвідати Персію, Індію, Османську імперію італійського дипломата підштовхнуло нерозділене кохання.  Його найближчий друг, професор медицини Маріо Скіпано, порадив загоювати сердешну рану мандрівкою на Схід, прописавши її замість самогубства. П’єтро спробував і на шляху до Персії  взяв шлюб з першою красунею Леванту.

Із мандрівок він привіз щоденники та спогади, а також велику кількість цікавинок, як то три єгипетських мумії та звичку пити каву.

Зберігся запис, датований 1615 роком. П’єтро делла Валле писав із Стамбула:

“У турок є питво чорного кольору, що освіжає влітку та зігріває взимку. При цьому воно не змінює своєї сутності і завжди залишається одним тим самим напоєм, який п’ють гарячим… Вони варять його з ягід дерева, що росте в Аравії. Розповідають, що цей напій сприятливий для здоров’я, покращує травлення, зміцнює шлунок, захищає від виникнення катарів, а після вечері не дає людині заснути…

П’ють його не поспішаючи, як які-небудь солодощі, неодмінно маленькими ковтками, щоб подовжити задоволення.  У них майже не відбувається зустрічей, де б його не вживали. Для цього завжди палає вогонь, приготовані маленькі фарфорові горнятка, які наповнюються достатньо гарячим напоєм.  Також є люди, що приставлені до цієї справи й зайняті лише тим, що розносять горнятка з дуже гарячим напоєм кожному, хто присутній… Це питво, що йменують кахве, вони супроводжують розмовою… і так розважаються іноді сім-вісім годин поспіль”.

Повернувшись до Риму, делла Валле пригощав гостей екзотичним напоєм з кавових зерен, які привіз із  собою. Він вважається другою людиною, що познайомила Європу з кавою. Першим був німецький натураліст Беллус.

Читайте в нашому блозі:

Кавові історії: Аравійські пристрасті навколо горнятка

Кавові легенди: історія кольору мокко

Еквадор Галапагос: кава з прихистку піратів

Кава підкорила Аравію у  XV сторіччі. На галасливі східні базари каравани з Африки привозили мішки з кавовим зерном, а купці-бедуїни навчали, як правильно готувати з них кавовий напій. Аби взяти за товар більше, купці обіцяли, що “всі, хто п’є каву, обов’язково мають потрапити до раю”. І реклама спрацьовувала. До того ж кава була ароматною, приємно бадьорила, отож здатна була примирити із забороною на хмільні напої.

Розмови над горнятком кави

Незабаром на вулицях східних містечок можна було почути барабанний дріб “махмас аль кава” – таким чином правовірних закликали до кав’ярень.  Облаштованих з комфортом, на просторих верандах, або в невеличких двориках з фонтанами, де можна було приємно перепочити серед перських килимів та подушок. А також точити неспішні балачки – цікаві, приємні, а часом і крамольні та волелюбні. Саме у кав’ярнях можна було перетерти на гострі політичні теми, або влаштувати нелегальне зібрання (під виглядом відпочинку у колі друзів). Іноді кафеджі запрошував заради гостей дервішів-суфіїв, які навчали притчами.  Або, пропонуючи разом з кавою кальян, сам розповідав цікаві казки, привезені купцями з далеких подорожей.

Любов і ненависть до кави

Незабаром байдужих до напою “чорному, як ніч, і гарячому, як кохання” не лишилося. Навколо кави вирували пристрасті – або палка любов, або така ж пристрасна ненависть.

Ортодокси вважали кав’ярні місцями непристойними, а каву – напоєм, що затьмарює розум, як і вино. Мовляв, приємні розмови за горнятком кави полонили правовірних. І насолоджуючись, мусульмани забули про земні обов’язки.

Так Оттоманська імперія оголосила каву поза законом. При султані Магомеді IV кав’ярні заборонили. А тих, кого ловили за “непристойною розвагою”, страчували в моторошний спосіб: зашивали у мішок з-під кавового зерня та кидали у море.  Або відрізали язика, щоб той надалі не зраджував хазяїна.

Помилуваний!

Але… люди все одно пили каву. І Султан Сулейман III, який і сам відчував слабкість до ароматного напою, нарешті скасував жахливий закон. Мовляв, в Корані ніде не згадується про каву, а значить, пити її не заборонено. Так кава стала напоєм всіх ісламських країн, а турецькі посланці познайомили з нею Європу.

В “Театрі кави” на Подолі ми також готуємо каву по-східному, в джезві, на піску. Який з сортів найкращої арабіки світу вам більше смакує? 😉

Саме про мокко мріяли герої першого роману Жуль Верну під час мандрівки повітряною кулею. І не дивно. До початку XVIII сторіччя це була чи не єдина кава, яку знав європейський світ. В XIX сторіччі її теж вважали найкращою.

Незважаючи на славетне ім’я, Мокко –  це невеличкий торговий порт у невеличкій затоці Червоного моря.  І  кава тут не росте. Узбережжя – не надто затишне місце для вибагливої арабики.

Розквіт портового міста Моха  пов’язують з правлінням шейха Шааді.  Розповідають, що саме він загадав розширити кавові плантації у горах і використав затоку для налагодження жвавої морської торгівлі. На мішках із зернами ставили печатку порту Al-Mukha. Цю назву в Європі перекрутили на “мокко” та зробили синонімом будь-якої кави.

Незабаром невеличке селище перетворилось на  квітуче місто. А гори, де росли кавові дерева, з цього часу стали називати Кавовими.

По смерті шейха Шааді над його могилою побудували мечеть.  Кожного ранку тут молилися за  покровителя кав’ярень, що навчив правовірних любити каву.

Два сторіччя поспіль Ємен був єдиною країною, що постачала каву Європі. Згодом араби викупили у турків Моху і назвали  країну “Найщасливішою” –  тобто Ємен.

Про один з найкращих сортів із Ємену читайте в нашому блозі.

Kaffa

«Каффа» — это бренд, который объединяет небольшую сеть киевских кофеен.

kaffa
переулок Тараса Шевченко, 3 (044) 270-65-05
ул. Григория Сковороды, 5 (044) 425-38-45