Додати відгук

Какое ваше полное имя?
Какой ваш адрес электронной почты?
Что вы о нас думаете?

провулок Тараса Шевченка, 3
(044) 270-65-05

Пн: з 11:00 до 21:00 Вт - Пт: з 10:00 до 21:00 Сб - Нед: з 10:00 до 21:00

вул. Григорія Сковороди, 5
(044) 425-38-45

Пн: з 11:00 до 21:00 Вт - Пт: з 09:00 до 21:00 Сб - Нед: з 10:00 до 21:00

провулок Тараса Шевченка, 3
(044) 270-65-05

Пн: з 11:00 до 21:00 Вт - Пт: з 10:00 до 21:00 Сб - Нед: з 10:00 до 21:00

вул. Григорія Сковороди, 5
(044) 425-38-45

Пн: з 11:00 до 21:00 Вт - Пт: з 09:00 до 21:00 Сб - Нед: з 10:00 до 21:00

Кавові легенди: Кульчицький, Відень і турецький обоз

Одною з найвідоміших та найпопулярніших легенд про каву вважається історія про нашого співвітчизника Юрія  Кульчицького, який врятував Відень і навернув його до кави.

Облога Відня

У 1683 році османське військо, яке очолив візир Мустафа-паша, взяло в облогу Відень. Турки оголосили “священну війну невірним”.

Становище віденців було критичним: маленький гарнізон, старі оборонні споруди. Серед населення поширювалась паніка. Містяни охрестили страшного супротивника Чорним або Жахливим Мустафою.

Облога Відня тривала два місяці. Гарнізону і городянам вже ввижався голод. Сили захисників вичерпувались.  На допомогу прямували союзні війська польського короля Яна Собеського і Карла, герцога Лотарингії. Проте потрібен був зв’язковий.  Хоробрий, зухвалий і здатний пройти серед ворогів як удома.

Запорожець чи серб?

І такий розвідник знайшовся. Це виявився 23-річний перекладач короля, Юрій (Георг) Кульчицкий, дрібний шляхтич родом із Самбора.

Подейкують, Кульчицький походив з православних запорожців і мав нещастя потрапити в полон до турків. В османській неволі він прожив кілька років, вивчив мову, вільно розмовляв турецькою і добре знав звичаї цього народу.  Деякі дослідники заеречують: мовляв, герой віденської облоги був етнічним сербом, ніколи не козакував і в полоні не бував. Але мав виняткові здібності до мов: вмів балакати на п’яти, як мінімум.

Як там не було, молодий перекладач блискуче виконав складне завдання. Перевдягнутий у торговця виноградом, разом зі слугою-сербом він пройшов через табір османів. І передав листи від Собеського і Карлу, і зневіреним захисникам.

Віденці передумали капітулювати. А військо польське разом з лотарингцями прорвали облогу. Відень був вільний.

Кульчицькому обіцяли нагороду із покинутого турками обозу. На здивування переможців, той взяв лише 50 мішків кавових зерен, з якими європейці не знали, що робити. А він знал.

Під синьою пляшкою

Кульчицький випросив дозволу влаштувати у Відні кав’ярню. Кав’ярня “Під синьою пляшкою” відчинила свої двері у 1687 році.

Щоправда, віденцям не дуже смакувала гірка кава.  Тоді Кульчицький придумав проціджувати напій, додавати  молоко і підсолоджувати напій медом. А коли він додав до кави рогалик, схожий на турецький півмісяць, віденці з радістю стали зазирати у кав’ярню, аби знищити ненависний символ під духмяний напій.

Читайте також:

Кавові легенди: Кава при дворі Короля-Сонця

Кавові історії: Кафешнуфлерс проти кафеклатч

Кавова географія: Більше трьох не наливати

У Франції любов до кави розквітла під час царювання короля-сонця, Людовика XIV.

Як повідомляє історія, чудернацький напій запропонували Людовику XIV десь у 1664 році. Сонцеподібний король скуштував каву і схвалив її існування свої високим наказом.  З тих пір напій регулярно подавали до обіду в Луврі. Проте вся Франція, навіть придворні аристократи, мало що відали про дивовижні властивості турецького напою.

Ситуацію виправив (хоча й ненавмисне) Сулейман Мустафа, дипломат з Туреччини. Звісно, посланець не планував рекламної кампанії, а переслідував лише політичну мету. Але він перебував у Франції близько року. І весь цей час запрошував до обіду впливових придворних, пригощаючи міцною, ароматною, звареною за усіма турецькими звичаями, кавою. Як дипломат Сулейман Мустафа успіху не домігся, але закоханість в каву пустила в серцях французів глибоке коріння..

Пройшло зовсім трохи часу, і весь Лувр божеволів від заморського напою. Придворний етикет тепер вимагав появи кави на всіх світських збіговиськах.  Щоправда, дозволити собі горнятко “напою життя” мали можливість лише аристократи.

А звичайний люд був змушений задовольнитись сумнівним за якістю напоєм, який розносили торговці-вірмени, перевдягнені під турків. Вони ходили по вулицях з пічкою на плечах і кавником на шиї. І браку охочих спробувати “турецького напою” не було.

Читайте також:

Кавові історії: Кафешнуфлерс проти кафеклатч

Кавова географія: Більше трьох не наливати

Кавові історії: Чай проти кави – прикрий програш

Саме про мокко мріяли герої першого роману Жуль Верну під час мандрівки повітряною кулею. І не дивно. До початку XVIII сторіччя це була чи не єдина кава, яку знав європейський світ. В XIX сторіччі її теж вважали найкращою.

Незважаючи на славетне ім’я, Мокко –  це невеличкий торговий порт у невеличкій затоці Червоного моря.  І  кава тут не росте. Узбережжя – не надто затишне місце для вибагливої арабики.

Розквіт портового міста Моха  пов’язують з правлінням шейха Шааді.  Розповідають, що саме він загадав розширити кавові плантації у горах і використав затоку для налагодження жвавої морської торгівлі. На мішках із зернами ставили печатку порту Al-Mukha. Цю назву в Європі перекрутили на “мокко” та зробили синонімом будь-якої кави.

Незабаром невеличке селище перетворилось на  квітуче місто. А гори, де росли кавові дерева, з цього часу стали називати Кавовими.

По смерті шейха Шааді над його могилою побудували мечеть.  Кожного ранку тут молилися за  покровителя кав’ярень, що навчив правовірних любити каву.

Два сторіччя поспіль Ємен був єдиною країною, що постачала каву Європі. Згодом араби викупили у турків Моху і назвали  країну “Найщасливішою” –  тобто Ємен.

Про один з найкращих сортів із Ємену читайте в нашому блозі.

Магічною репутацією кава завдячує не лише коптам – християнам Ефіопії, а також суфіям, містикам ісламу.

Суфії наполягають, що таємничі властивості кавового напою відкрили саме вони.

Розповідають, що голова містиків Багдаду, “шейх шейхів” Умар деякий час мав переховуватись у пустелі. Аби не померти з голоду, він їв зелені кавові зерна. Потім здогадався кип’ятити їх і пити відвар. Декілька тижнів примусової дієти – і шанований суфій звільнився від усіх хвороб. Це так його вразило, що, повернувшись до Багдаду, він радив всім недужним пити лише каву.

Завдяки Умару, багдадські лікарі незабаром вже виписували пацієнтам каву замість ліків, а сам напій став частиною містичних суфійських церемоній.

Однак кавові зернятка в червоному глиняному горнятці, які настоятель ордену ховав як найбільший скарб і виймав лише перед початком нічних молитов, не давали заснути не тільки дервішам, але й мешканцям сусідніх будинків. Неперевершений аромат загадкового напою огортав всі суміжні квартали. Тому зберегти в таємниці рецепт своєї бадьорості суфії не змогли.

Відколи кава потрапила на стіл пересічних громадян, вона отримала їх безумовну відданість та любов. Ця пристрасть володіє світом і сьогодні.

Kaffa

«Каффа» — это бренд, который объединяет небольшую сеть киевских кофеен.

kaffa
переулок Тараса Шевченко, 3 (044) 270-65-05
ул. Григория Сковороды, 5 (044) 425-38-45