Кавові історії: Бостонське чаювання та вільна Америка
До Америки каву привезли голандці: саме вони привчили Новий Амстердам кавувати. І хоча місто, лише но потрапило до рук англійців, було перейменоване у Нью-Йорк, ароматному напоєві тут не зрадили.
Через десять років після знайомства континенту з кавою, кав’ярні вже повідкривались у Норфолку, Сент-Луїсі, Чикаго, Нью-Орлеані. До 1680 року кавування перетворилось на звичку. Деякі американці навіть надавали каві переваги перед пивом.
У 1691 році у Бостоні вікрилась найбільша в Америці кавова біржа. Тут активно продавали і купували мішки із заморським кавовим зерном.
Перші американські кав’ярні були на кшталт англійських кавових домів. Але дуже швидко стали нагадувати таверни – тут можна було не лише пообідати, але й найняти кімнату. Часто ці “номери” використовували для ділових перемовин. Тому кав’ярні в Америці більше асоціювались з бізнесом, а не розвагами, як на Сході.
Патріотична історія
Але кава була надто дорогою, тому насолоджуватись нею щодня могли лише багаті люди. Пересічні американці купували чай, поки король Великої Британії Георг III не вирішив брати з чаю податки. Серед колонистів ширилося невдоволення. У грудні 1773-го мешканці Бостону перевдяглись у індіанців і проникли на англійський корабель, пришвартований у порті. Вони викинули за борт весь вантаж чаю. Демонструючи незалежність від англійської корони і власний патріотизм. Діверсія отримала назву “бостонського чаювання”. Пити чай стало непатріотично, а от каву – навпаки.