Германія обожнює каву. Ця пристрасть нараховує кілька сторіч. Ще від початку XVIII століття африканська диковина виявилась популярнішою за чай, оскільки коштувала хазяйновитим німцям набагато дешевше.
В містах і містечках стали з’являтися кав’ярні, які, на відміну від кавових домів Британії, відкрили двері не лише чоловікам, але й представницям прекрасної статі. Кафе називали “кренцхен” – «коло осіб», оскільки товариські германці приходили сюди за новинами.
Тут із “копхен“, горняток без ручок (які були вдвічі більші за арабські) поважні бюргери, прості містяни й червонощокі матрони пили каву з вершками. На блюдечках їм подавали товсті шматки пирога. В кренцхен грали в карти, слухали музику. І, можливо, обговорювали політику влади ;).
Кав’ярні стали настільки популярними, що у 1777 році Фрідріх Великий вирішив, що кава має належати лише благородним.
“Винюхувачі” йдуть на запах
Король видав вердикт, який забороняв простим людям насолоджуватись напоєм. Обсмажувати кавові зерна відтепер могли лише обрані.
Слідкувати за виконанням наказу найняли кавових шпигунів. Країну заполонили винюхувачі – “кафешнуфлерс”. Вони були зобов’язані за ароматом знаходити тих, хто порушив королівську заборону. А також підслуховувати, хто серед народу невдоволений волею володаря.
Але каву обсмажували, варили і таємно нею насолоджувались. Вже ніщо не могло завадити всенародній любові до кави.
Дами вибирають з вершками… і плітками
Через кілька десятиріч з’явилась нова приємна традиція – жіночі посиденьки за кавою. Дами зустрічались після обіду і називали свої зібрання “кафекренсхен“, «коло аматорів кави». Проте чоловіки щиро вважали, що їх дружини збираються, аби обмінятися свіжими плітками. Тому перехрестили любительок кави у “кафеклатч“, кавових пліткарок.
Як і тоді, сьогодні в Германії зазвичай п’ють каву з вершками. І обов’язково у супроводі свіжої випічки та інших смаколиків.