Складно сьогодні уявити Туманний Альбіон без традиційної чашки чаю. Але першим та пристрасним коханням британців була кава. Англійців й досі тішить той факт, що перші кавʼярні відкрили тут раніше, ніж у Франції.
Освіта за ціною горнятка кави
Щойно з’явившись, кавові будиночки почали рости у Лондоні, як гриби. Особливою популярністю користувались “одно-пенсові університети” (кав’ярні при навчальних закладах): саме стільки там коштувала чашка кави, за якою можна було дізнатися всі новини міста та задешево отримати “нові знання”.
В ці “університети” заходили не лише студенти, але й пересічні мешканці кварталу. Щоправда, виключно чоловіки. Жінок до кавових будинків, як і у справжні університети, у той час не пускали. Отож чоловіки надовго полишали сімейні гніздечка, сподіваючись отримати довгоочікувану свободу. І нарешті терпіння жінок гучно луснуло. 😉
Петиція проти кави
У 1674 році жінки лондонських “блудних чоловіків” подали королю “Жіночу петицію проти кави”, де жалілись, що кавові доми відволікають чоловіків від домашніх і… подружніх обов’язків. Вони вимагали заборонити каву, “цю мерзенну, смердючу, риготну бурду, від вживання якої чоловіки стали такі ж безплідні, як пустеля, де ці ненависні зерна зростають”.
Чи куштували дами сам напій, чи просто бажали повернути таким чином чоловіків у сім’ю, не відомо. Але Карл II почув жіночі благання і у 1675 році спробував заборонити кавові доми. У відповідь він отримав такий шалений опір, що змушений був визнати, що погарячкував.
Через якесь сторіччя вся Англія буде шаленіти не від кави, а від чаю. Але це вже зовсім інша історія.