Суфії наполягають, що таємничі властивості кавового напою відкрили саме вони.
Розповідають, що голова містиків Багдаду, “шейх шейхів” Умар деякий час мав переховуватись у пустелі. Аби не померти з голоду, він їв зелені кавові зерна. Потім здогадався кип’ятити їх і пити відвар. Декілька тижнів примусової дієти – і шанований суфій звільнився від усіх хвороб. Це так його вразило, що, повернувшись до Багдаду, він радив всім недужним пити лише каву.
Завдяки Умару, багдадські лікарі незабаром вже виписували пацієнтам каву замість ліків, а сам напій став частиною містичних суфійських церемоній.
Однак кавові зернятка в червоному глиняному горнятці, які настоятель ордену ховав як найбільший скарб і виймав лише перед початком нічних молитов, не давали заснути не тільки дервішам, але й мешканцям сусідніх будинків. Неперевершений аромат загадкового напою огортав всі суміжні квартали. Тому зберегти в таємниці рецепт своєї бадьорості суфії не змогли.
Відколи кава потрапила на стіл пересічних громадян, вона отримала їх безумовну відданість та любов. Ця пристрасть володіє світом і сьогодні.